Історія ліцею

Кілійський професійний ліцей створено 01.09.2004 року згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2004 року №675 шляхом реорганізації професійно-технічного училища №12 м. Кілії.

Ліцей є правонаступником професійного училища №12 м. Кілії, яке створено на базі двох професійно-технічних училищ: ПТУ №12 і СПТУ №23. Кожне училище має свою історію.

З історії ПТУ №23: Кілійське ПТУ №23 створено у серпні 1950 році, до 15 вересня 1951 року діяло як філія Архангельського училища механізації сільського господарства. 15 вересня 1951 року Постановою Ради Міністрів СРСР училище було реорганізовано в самостійне училище механізації бавовництва Ізмаїльської області УРСР під назвою УМСГ №11. В цей час на півдні України планувалось розпочати засвоєння бавовництва, як нової галузі сільськогосподарського виробництва.

Перший директор училища Романенко Георгій Васильович, ветеран Великої Вітчизняної війни, орденоносець. Він розгорнув плідну роботу з комплектації інженерно-педагогічного колективу училища, обладнанню кабінетів та майстерень. Директору допомагали перші майстри училища –Окуленко І.Д., Зайкін І.Г., Холуєв М.І., Рачук В.А., Іноземцев М.Р., Стоцький М.М.

У вересні 1953 року училище було реорганізовано в училище по підготовці механізаторів широкого профілю для Ізмаїльської області. При училищі були створені дві філії – у селі Суворова Ізмаїльського району і місті Татарбунари. Крім механізаторів широкого профілю училище готувало машиністів машинно-тракторних станцій і бригадирів тракторних бригад.

За період з 1950 року до 1963 року училище підготувало близько 8 тисяч спеціалістів для сільського господарства, у тому числі 1,5 тисячі фахівців для цілинних земель Казахстану. Над удосконаленням навчально-виробничого процесу разом з директором Романенко Г.В. в кінці 50-х на початку 60-х років працювали: перший заступник директора Рось Г.І., завідуючий навчальною частиною Бєлая О.В., викладачі Патрійчук Л.Д., Карпичко А.С., Степова В.П., Беляєва І.А., Міхов Ф.А., а також вищеназвані майстри виробничого навчання.

У 1963 році училище було реорганізовано в СПТУ-23, яке стало випускати робітничі кадри будівництва. Першим директором після реорганізації училищ став Пешиков Іван Григорович, його змінив Леховський Сергій Олексійович випускник та ветеран системи профтехосвіти. Випускники училища Байлук І.М., Стасенко І.М., Рижалов А.П., Задорожна А.П., Чебанов Д.Ф. Нєдов Ф.Н., відпрацювавши в народному господарстві, повернулись в училище в якості майстрів виробничого навчання.

Змінювалась матеріально-технічна база училища, оснащувались новим обладнанням цехи та кабінети. У 1976 році училище стало готувати робітників різних професій з середньою освітою. Реорганізувались і заново створювались лабораторії, газоелектрозварників, автокрановиків, плиточників, малярів, каменярів. автослюсарна, слюсарів-сантехників, кабінети спецдисциплін, навчальні кабінети. Побудовані спортивний зал. кабінет початкової воєнної підготовки, клуб, бібліотека з читальним залом, тир. В училище була створена хороша база, як для навчально-виробничого навчання, так і позаурочної виховної роботи, змістовного дозвілля учнів училища. З історії ПТУ №12: Кілійське ПТУ №12 створено 21 серпня 1945 року згідно наказу Головного управління трудових ресурсів при Раді Міністрів СРСР на базі сільськогосподарської артілі. Приміщення артілі “Нове життя” було переобладнано під цехи – слюсарний, столярний, літейний. Поступово створювались нові цехи – зварювальний, інструментальний, токарний, ковальний. були обладнані кабінети теоретичного навчання, відбудована їдальня, бібліотека.

Першим директором цього навчального закладу, який відпрацював понад 34 роки, було зроблено дуже багато, щоб обладнати цехи училища. Значний внесок у створення матеріально-технічної бази зробили майстри Лісний В.І., Меркурій М.Г., Єгоров В.В., Фрунзе В.П., Кузнєцов Г.І., Глінський Л.А. Кожного року училище випускало 160 робітників. У 1982 році кількість учнів в училищі складало 985 осіб. Вводилось нові професії для учнів: столяр-моторист І класу, матрос І класу, матрос І класу – столяр. Підготовка робітників велась по 7 професіям. Працювали в училищі викладачі-ветерани Гульчинко Г.І., Зарубін В.С., Назареко І.Г., Кушнір П.Л. Навчались в училищі учні з різних областей України, всього Радянського Союзу, Донбасу, Петропавловська-Камчатського. Миколаєва, Херсона з Молдавії та інших районів СРСР. Випускників працевлаштовували в пароплавства – Дунайському, Чорноморському, Балтійському, тихоокеанському та на підприємства Міністерства Морського флоту. 19 вересня 1987 року ПТУ №12 та СПТУ №23 були об’єднані в середнє професійно-технічне училище №64. В грудні 1989 року СПТУ №64 було перейменовано в ПТУ №12.

Першого вересня 2004 року згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2004 року ПТУ №12 було реорганізовано в Кілійський професійний ліцей, який діє по сьогоднішній день. В 2005 році Кілійський професійний ліцей відзначив ювілей – 60-ти річчя з дня заснування. Навчально-виробничий процес проходить в 22 кабінетах, 5 лабораторіях та 5 майстернях. спортивний зал, навчальне господарство. Працює 42 досвідчених професійних педагогічних працівників. Готує робітничі кадри:

• 1. Електрогазозварник, водій категорії “С”;
• 2. Токар (3 розряд), електрогазозварник (2 розряд);
• 3. Кухар (3 розряд), кондитер ( 3 розряд);
• 4.  Електромонтер з ремонту електроустаткування, водій категорії “С”;
• 5. Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва ( категорія А1) , слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування (3 розряд), водій автотранспортних засобів категорії “С” ;
• 6. Плодоовочівник(спецгрупа);
• 7. Кухар судновий (4 розряд);